Визначення рівнів підтримки в освітньому середовищі
20.12.2021 р. – 24.12.2021 р. та 10.01.2022 р. – 11.01.2022 р. фахівці комунальної установи «Сколівський інклюзивно-ресурсний центр» Сколівської міської ради взяли участь в роботі команд психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами, які навчаються в інклюзивних класах та групах з метою визначення рівня підтримки у зв’язку з прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2021 року № 957. Щиро дякуємо адміністрації та педагогічним працівникам закладів освіти Сколівської територіальної громади, зокрема, Опорного закладу освіти «Сколівська академічна гімназія», Сколівської початкової школи-філії ОЗО «Сколівська академічна гімназія», Кам’янського ЗЗСО І-ІІ ступенів-філії ОЗО «Сколівська академічна гімназія», Корчинського ЗЗСО І-ІІІ ст., Крушельницького ЗЗСО І-ІІ ст. і ЗДО, Підгородецького ЗЗСО І-ІІІ ст. і ЗДО, Сопітського ЗЗСО І-ІІ ст., Коростівського ЗЗСО І-ІІІ ст., Труханівського ЗЗСО І-ІІІ ст., Сколівського ЗЗСО І-ІІІ ст. № 2, Сколівського ЗЗСО І-ІІІ ст.. № 3, ЗДО № 1 м.Сколе за плідну співпрацю між усіма учасниками команд психолого-педагогічного супроводу з метою забезпечення рівного доступу здобуття освіти осіб з особливими освітніми потребами серед ровесників в інклюзивних класах та групах.
Користуючись методичним інструментарієм вимірювання ступеня прояву освітніх труднощів, визначення бар’єрів, особливих освітніх потреб ми спільно визначаємо стратегії подальшої підтримки.
Якщо в учнів виникають незначні поодинокі труднощі, які можна подолати зусиллями закладу освіти, їм може надаватися підтримка першого рівня. Якщо зусиль закладу освіти буде недостатньо, батькам буде рекомендовано звернутися до інклюзивно-ресурсного центру для проведення комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку особи з метою визначення її особливих освітніх потреб. Вже тоді визначатиметься, який рівень підтримки під час освітнього процесу може надаватися такому учню. Зокрема, другий рівень надається учням, які мають труднощі ІІ ступеня прояву (труднощі легкого ступеня прояву). Третій – надається учням, які мають труднощі ІІІ ступеня прояву (труднощі помірного ступеня прояву). Відповідно, четвертий – особам з ООП, які мають труднощі тяжкого ступеня прояву. Учням із найтяжчими ступенями прояву надається п’ятий рівень підтримки.
Учні, які потребують першого рівня підтримки, розподіляються між класами без урахування кількості таких осіб.
Категорії освітніх труднощів Інтелектуальні труднощі. Можуть полягати в обмеженні функціонування різного ступеня прояву передумов інтелекту (пам’яті, уваги, мислення, мовлення, вольових процесів, мотивації тощо), власне інтелекту (здатності до узагальнення, абстрагування, міркування; продукування думки, судження; здатності робити висновки тощо), інвентарю інтелекту (набутих знань, умінь, навичок).
Функціональні (сенсорні, моторні, мовленнєві) труднощі. Можуть полягати в обмеженні життєдіяльності різного ступеня прояву слухової, зорової, опорно-рухової (кістково-м’язової), мовленнєвої функцій (стосуватися відтворення звуко-складової структури слова; розбірливості мовлення; темпу і ритму; мелодико-інтонаційного малюнку; характеристик голосу; розрізнення звуків мовлення на слух; використання словникового запасу і граматики; перебігу читання, письма, комунікації).
Фізичні труднощі. Можуть полягати в обмеженні функціонування різного ступеня прояву органів та кінцівок дитячого організму.
Навчальні труднощі. Можуть полягати в обмеженні або своєрідності перебігу довільних видів діяльності різного ступеня прояву (писемного виду діяльності, математичних дій і т. д.).
Соціоадаптаційні (особистісні, середовищні/соціокультурні – зокрема, взаємодія з представниками осередків окремих культур, отримання інформації засобами жестової мови тощо). Можуть полягати в наявності бар’єрів на шляху до формування навичок: пристосування до умов соціального середовища; організації адекватної системи відносин із соціальними об’єктами; прояву рольової пластичності поведінки; інтеграції в соціальні групи, засвоєння стабільних соціальних умов, прийняття норм і цінностей нового соціального середовища, форм соціальної взаємодії.
Виявлення бар’єрів (при інтенсивності труднощів ІІ , ІІІ, IV, V ступенів) виступає індикатором переведення певних особливостей розвитку до статусу особливих освітніх потреб у наданні освітніх послуг закладом освіти, а значить – у пристосуванні освітнього середовища до стану розвитку дитини. Слід мати на увазі, що виявлені під час обстеження особливості дитини, які проявляються у вигляді певних труднощів, але не створюють бар’єру на шляху до опанування шкільних знань (що може трапитися внаслідок високих адаптивних можливостей організму дитини або сприятливих контекстуальних чинників навколишнього середовища, які мали вплив упродовж усього попереднього життя дитини), не набувають статусу особливих освітніх потреб і тому не потребують спеціальних налаштувань освітнього середовища.
Надзвичайно важливим з огляду на вищезазначене є той факт, що типологія освітніх труднощів має свою ієрархічну структуру, підґрунтя якої складає біопсихосоціальна модель розвитку становлення дитячого організму. Інтелектуальні, функціональні (сенсорні, моторні) та фізичні труднощі – ієрархічно нижчий рівень, який демонструє психофізіологічні можливості організму. Дитина, яка має особливості мовленнєвого розвитку, є потенційним претендентом на подолання функціонально-мовленнєвих (моторних – фонетичних, сенсорних – фонематичних) труднощів, але водночас може потребувати особливої уваги у зв’язку з виникненням вторинних інтелектуальних труднощів. Навчальні труднощі – ієрархічно вищий рівень, який базується на попередньому і демонструє здатність до опанування довільних видів діяльності. Наявність мовленнєвих труднощів у шкільному віці в більшості випадків призводить до виникнення труднощів опанування навчального матеріалу в контексті різних предметів. Соціоадаптаційні труднощі (особистісні, середовищні) – ієрархічно найвищий рівень, який відображає якість взаємодії дитини та середовища, в якому вона перебуває. Оскільки мовлення виступає однією з визначальних складових соціальної поведінки людини, специфіка його розвитку не може не позначатися на якості спілкування. Таким чином, розуміння ієрархії труднощів дає змогу чітко визначити послідовність виникнення причин обмеження життєдіяльності на шляху до опанування знань. Важливо враховувати і той факт, що різні труднощі, притаманні одній дитині, можуть мати різний ступінь прояву. Вочевидь, правильною в такому випадку має бути стратегія визначення рівня підтримки за найвищим ступенем прояву труднощів. Це, своєю чергою, дає змогу правильно обрати шлях педагогічного впливу, уникаючи зайвих кроків у процесі моделювання освітнього простору, що становить зміст останнього етапу організації послуг. Для визначення рівнів підтримки в освітньому середовищі доцільно використовувати стандартизований інструментарій оцінки різних сфер розвитку дитини, який наявний в ІРЦ.
