Аутизм: світ в інших кольорах
Щороку 2 квітня світ забарвлюється у синій колір на знак підтримки людей із розладами аутистичного спектра (РАС). Проте справжня підтримка починається не з кольору, а з розуміння. Саме тому в нашій установі відбувся інтенсивний тренінг «Розуміти аутизм: від сенсорної інтеграції до комунікації» для педагогів та батьків, присвячений глибинним аспектам взаємодії з дитиною, яка має аутизм.
Головні акценти (блоки) тренінгу:
«Коридор сенсорного перевантаження»
Всі учасники тренінгу пройшли через 3 станції «відчуттів», щоб зрозуміти, чому дитина може мати «небажану» поведінку.
- Станція «Шумний диктант»: учасники мали записати складний текст, поки в навушниках на повну гучність лунають випадкові звуки (сирени, крики, шепіт, скрегіт).
- Станція «Неслухняні пальці»: одягнули товсті зимові рукавиці та пробували зібрати дрібні ґудзики й пазли.
- Станція «Миготливий світ»: читали текст при дуже яскравому, розсіяному світлі.
Коли учасники вже «втомилися» від сенсорного навантаження, то перейшли до стратегій взаємодії.
- Вправа «Візуальний навігатор»: поділилися на пари (Вчитель/Батько — Дитина). «Дитині» заборонено було говорити. «Дорослий» мав пояснити складне завдання (наприклад, як користуватися мікрохвильовкою), використовуючи лише картки PECS або піктограми.
- Кейс-стаді «Чому він кричить?»: розглядали реальні ситуації. Наприклад: «Дитина закриває вуха в їдальні». Завдання групи — знайти 3 причини (запах, звук стільців, колір стін) і 3 рішення.
«Валіза ресурсів»
Спільне створення «Сенсорної дієти» для класу чи дому.
- Демонстрація «Helper-box»: покажіть предмети, які рятують: шумопоглинаючі навушники, важкі ковдри (або жилети), сенсорні м’ячики, візуальні таймери.
- Створення «Соціальної історії»: учасники в малих групах писали коротку історію для дитини про те, як поводитися в новій ситуації (наприклад, «Йдемо до лікаря» або «Повітряна тривога»).
Рефлексія «Блакитна стрічка надії»
Замість підсумків — акція «Запали синім»: кожен учасник написав на блакитному паперовому пазлі одну рису дитини з РАС, яка його захоплює і закріплював на спільному стенді. Аутизм — це не діагноз, який треба «виправити», а особливий спосіб сприйняття, до якого ми маємо знайти ключ.
