Психічне здоров’я та психосоціальна підтримка під час війни та надзвичайних ситуацій
Щоб допомогти людям знизити рівень стресу, впоратися з емоційним навантаженням та піклуватись про психічне здоров’я, безпеку під час війни потрібно вміти це робити. Задля цього 08.04.2022 року в приміщенні Сколівської міської ради відбулася робоча зустріч практичних психологів, спеціалістів відділів освіти, керівників ЗЗСО, директорів ЗДО Сколівської, Козівської та Славської територіальних громад з Євгеном ФЄДЄЧКІНИМ, фахівцем з психічного здоров’я у ГО «Дестигма», консультантом в методі КПТ+ та Катериною Ткачишин, клінічною психологинею, коучем та консультанткою в методі КПТ, амбасадоркою психічного здоров’я проєкту «Психічне здоров’я для України», метою якого є покращити якість і доступність допомоги для людей з психічними розладами та підвищити рівень обізнаності українців про психічне здоров'я, а також знизити рівень стигми щодо людей з психічними розладами.
ГО «Дестигма» займається:
- психосоціальною реабілітацією осіб, що мають психічні розлади (для цього є Центр психосоціальної реабілітації, який працює з цілими родинами);
- індивідуальним консультуванням (онлайн та офлайн) усіх, хто хоче дбати про своє психічне здоров'я чи має запит до психолога, психотерапевта, психіатра, коуча;
- проводить тренінги, лекції, навчальні програми для організацій, комунальних установ, корпорацій (онлайн та офлайн).
Це все проводиться заради промоції турботи про психічне здоров'я та подолання стигми.
У ході зустрічі ключовим у дискусії було питання: «Що ми можемо зробити для подолання викликів на рівні громади сьогодні?»
Головними були три завдання:
1. Виклики
2. Зони відповідальності
3. Ресурси
Євген та Катерина запропонували об’єднатися учасникам зустрічі в команди за громадами та спільно вирішити, які виклики (гризоти) постали перед ними зокрема і у внутрішньо переміщених осіб (ВПО). Внутрішньо переміщені особи (ВПО) – це люди, які залишили свої домівки, рятуючись від небезпеки, але не перетнули міжнародний кордон, а залишились на території рідної країни. ВПО перебувають під законним захистом свого уряду. Вони зберігають усі права та захист згідно з міжнародним законодавством з прав людини. На даний час на Львівщині перебуває близько 250 000 переміщених осіб. Люди, які втратили свої домівки, близьких та попередній спосіб життя є особливо вразливою категорією осіб. Влаштування на новому місці перебування потребує особливої підтримки та достатніх ресурсів.
Окрім цього, доступність послуг в сфері психічного здоров’я для людей,
які проживають в наших громадах, порушилась.
Всі присутні в результаті плідного обговорення поставили перед собою та своєю громадою наступні виклики:
- Як зберегти власну самобутність?
- Потреба в зайнятості ВПО.
- Спілкування ВПО в громадських місцях російською мовою.
- Як допомогти дітям в стані гострої стресовою реакцією?
- Допомога місцевому населенню в якісній взаємодії з ВПО.
- Як психологу бути в ресурсі?
- Рівень загальної тривожності.
- Я не бачу результату своєї роботи.
- Техніки роботи з панічними атаками.
- Робота з втратою.
- Неокреслена зона відповідальності.
- Куди звертатись фахівцю за підтримкою?
Катерина Ткачишин наголосила на тому, що під час надзвичайно стресових подій підвищується рівень тривоги, погіршується загальний психологічний добробут. Надзвичайно важливо розуміти, що такі емоції як страх, тривога, сум, пригнічений настрій у таких умовах є нормальною реакцією на ненормальну ситуацію. За словами клінічного психолога пані Катерини, рівень посттравматизму можна знизити зараз, тут і на місці.
Для кращого реагування на потребу у сфері психічного здоров’я та психосоціальної підтримки в надзвичайних ситуаціях в громадах важливо:
-
координувати дії різних надавачів допомоги в громаді (державного і недержавного сектору) – охорона здоров’я, соціальний захист, освіта, поліція, громадські організації, міжнародні організації, та інші;
- моніторити якість допомоги, керуючись принципом «Не нашкодь», оскільки в надзвичайних ситуаціях не всі втручання та види допомоги є показані.
Євген ФЄДЄЧКІН в кінці робочої зустрічі підвів підсумки і ототожнив основні принципи при наданні допомоги в сфері психічного здоров’я та
психосоціальної підтримки:
- Права людини і справедливість
- Участь громади
- Принцип «Не нашкодь»
- Використання доступних ресурсів і спроможності
- Інтегрування систем підтримки
- Багаторівнева підтримка
Війна в Україні докорінно порушила відчуття безпеки і призвела до стресу, психологічні наслідки якого можуть бути несприятливим для здорового майбутнього і дорослих, і дітей. Пережитий травмуючий досвід може стати причиною розвитку посттравматичного стресового розладу (ПТСР), депресії, залежностей, реакцій, які пов’язані з втратами…
Підводячи підсумки зустрічі «Психічне здоров’я та психосоціальна підтримка під час війни та надзвичайних ситуацій» спікери Євген ФЄДЄЧКІН та Катерина ТКАЧИШИН спільно з присутніми учасниками вивели піраміду інтервенції, тобто згрупували всі наявні виклики на рівні громади відповідно до зон відповідальності: базові послуги та безпека, підтримка громади та сім’ї, цільова неспеціалізована підтримка, спеціалізовані послуги та вивели ресурси, скориставшись якими можна закрити всі представлені виклики.
Піраміда інтервенції
Базові послуги та безпека
Добробут усіх людей має бути захищеним завдяки встановленню та відновленню безпеки, забезпеченню відповідного управління та наданню послуг,
що стосуються задоволення основних фізичних потреб (їжа, тимчасове житло, вода, необхідний мінімум заходів для підтримки здоров’я, боротьба з інфекційними хворобами).
У більшості надзвичайних ситуацій базові послуги надають люди, що забезпечують продуктами харчування, послуги з охорони здоров’я і притулок (тимчасове житло). Реагування на необхідність надання базових послуг і безпеки у сфері психічного здоров’я та психосоціальної підтримки може передбачати відстоювання надання таких послуг відповідальними організаціями; документальні звіти щодо впливу цих послуг на психічне здоров’я та психосоціальний добробут і вплив на надання їх у прийнятний спосіб. Ці основні
послуги треба впроваджувати з залученням громади, безпечно і з захистом гідності місцевого населення, посилюючи місцеву соціальну підтримку і
мобілізуючи активність мереж громади.
Підтримка громади та сім’ї
Другий рівень інтервенцій
- це реагування в надзвичайній ситуації для меншої кількості людей, які самі
здатні підтримувати власне психічне здоров’я та психосоціальний добробут
(благополуччя), маючи доступ до ключових видів підтримки в громаді та у сім’ї. У більшості надзвичайних ситуацій спостерігаються значні порушення сімейних та соціальних зв’язків: втрати, переміщення, втрата зв’язку між членами родини, суспільні страхи й недовіра. Крім того, навіть якщо родинні й соціальні зв’язки не порушені, в надзвичайних ситуаціях люди
виграють від більшої підтримки в громаді та сім’ї. На цьому рівні корисне реагування передбачає пошук і возз’єднання сім’ї, підтримку в проведенні жалобних та поминальних церемоній, громадські обряди зцілення, поширення інформації щодо дієвих методів коупінгу, програми
підтримки виховання дітей, формальні і неформальні освітні заходи, інформація про можливості заробітку, а також відновлення соціальних зв’язків, наприклад, через жіночі організації та молодіжні клуби.
Цільова неспеціалізована підтримка
Інтервенції третього рівня – це обов’язкова підтримка для ще меншої кількості людей, яким додатково потрібні більш націлені індивідуальні, сімейні та групові інтервенції, які можуть надавати підготовлені працівники за відповідного нагляду супервізора за їхньою діяльністю (але вони не обов’язково пройшли тривалу програму навчання з надання спеціалізованої допомоги). Наприклад, жертвам ґендерно зумовленого насильства може бути потрібна як емоційна, так і матеріальна підтримка від соціальних працівників. До цього рівня також належить надання першої психологічної допомоги (ППД), базових послуг у сфері психічного здоров’я
працівниками первинної медичної допомоги.
Спеціалізовані послуги
Верхній рівень піраміди зображає додаткову підтримку, необхідну для невеликого відсотка людей, які страждають, навіть незважаючи на попередні дії, спрямовані на їхню підтримку, і які можуть зазнати значних труднощів у щоденному базовому функціонуванні. Ця допомога повинна передбачати психологічну або психіатричну допомогу людям із
тяжкими психічними розладами, щойно їхні потреби перевищують обсяги
основних/загальних послуг з охорони здоров’я. Такі проблеми потребують
направлення до спеціалізованих служб, якщо такі існують, або ініціювання довготривалої підготовки та супервізії осіб, які надають первинні/загальні послуги в охороні здоров’я.
Водночас, кожна людина, яку зачепили військові дії, має свої переживання та реакції, що є абсолютно нормальними у відповідь на ненормальну ситуацію. Важливо пам’ятати: психіка як дорослих, так і особливо дітей та підлітків, має величезні резерви для відновлення і саморегуляції. Завдяки підтримці рідних та, за потреби, психологічної підтримки фахівців, людина може повернутися до норми після травмуючого досвіду.
