Можливості бувають обмежені… а наше серце щире та безмежне
Особа з особливими освітніми потребами – особа, яка потребує додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення її права на освіту, сприяння розвитку особистості, поліпшення стану здоров'я та якості життя, підвищення рівня участі у житті громади.
Інклюзивне навчання - це система освітніх послуг, що забезпечує реалізацію права на освіту осіб з особливими освітніми потребами, а також їх соціалізацію та інтеграцію в суспільство.
Особи з ООП – це:
- обдаровані особи;
- особи, які мають труднощі в навчанні;
- особи, які мають проблеми зі здоров’ям;
- особи з інвалідністю;
- особи, які мають поведінкові та емоційні порушення;
- особи, які тривалий час були відсутні на заняттях або недостатньо володіють мовою навчання, що призводить до необхідності змінити або адаптувати зміст занять, освітній процес, тривалість занять, навчальне навантаження, освітнє середовище.
Чого хочуть батьки:
- хочуть, щоб у їхніх дітей були такі самі можливості, як у їх однолітків;
- хочуть, щоб їх діти відвідували ті навчальні заклади, що й їхні здорові брати, сестри, однолітки;
- щоб перебування у навчальному закладі було підготуванням до самостійного життя.
Чого прагнуть діти з особливими потребами:
- не жаліти, а розуміти;
- не співчувати, а сприймати такими, які вони є;
- не виокремлювати, а бачити й рахуватися із їхніми потребами.
Для дітей головне максимально оволодіти навичками самообслуговування, навчитися орієнтуватися в навколишньому світі і жити самостійно. Але деякі діти з особливим потребами не мають обмежень стосовно фізичного розвитку, вони багато бігають, стрибають, лазять. Та всі ці рухи вони роблять дещо незграбно, імпульсивно, без точності і координованості, некеровано. Для дітей є досить важкими вправи зі зміною положення і орієнтування в просторі, грацію, пластичність. Головними напрямками роботи над розвитком психомоторики є: розвиток координаційних здібностей, корекція і профілактика соматичних порушень, розвиток пізнавальної діяльності, розвиток рухової рефлективності.
Практика показує, що ефективному розвитку фізичної активності сприяє формування правильної мотивації дитини з урахуванням її потенційних здібностей та можливостей. Саме тому наші фахівці використовують систему взаємодії та заохочення, яка здійснюється з урахуванням індивідуального підходу до кожної дитини.
Життя та здоров'я людини – головні фундаментальні цінності.
Кожному виду людської діяльності — науковій, медичній, педагогічній — притаманною є певна професійна етика. Для кожної професії особливого значення набувають правила та зразки поведінки, порядки саморегуляції особистості на основі етичних принципів.
Деонтологія (від грецького «деонтос» - обов’язок і «логос» – вчення) – це:
- етична наука, яка вивчає проблеми обов’язку людини;
- вчення про моральні, професійні та юридичні обов’язки та правила поведінки спеціалістів по відношенню до людини, яка знаходиться у сфері виробничих і соціальних стосунків цих спеціалістів.
Поняття «деонтологія» застосовується до будь-якої сфери професійної діяльності людини. Медична деонтологія — вчення про належну поведінку медичних працівників, яка створює сприятливі умови для видужування хворого.
Це сукупність етичних норм і приписів для медичних працівників, необхідних їм у здійсненні професійної діяльності. Моральне обличчя медичного працівника, основні його принципи формувалися і удосконалювалися впродовж багатьох століть. Високі морально-етичні принципи, чітке дотримання деонтологічних норм лікарями та середнім медичним персоналом мають величезне значення для ефективного лікування хворих.
Важливо пам’ятати, що ефективність лікування дітей з ООП визначається не тільки точною діагностикою захворювань, але й розумінням їх психологічних особливостей. Треба ураховувати всі чинники, які беруть участь у формуванні особистості дитини - генетичні, екзогенно-органічні, зовнішньо-середові (переважно сімейні). При обстеженні стану дитини необхідно знати як індивідуальні психологічні особливості дитини, так і обставини та проблеми, які, можливо, мають місце в її сім’ї.
Відношення до дітей з особливими потребами, які перебувають на обстеженні чи знаходяться на лікуванні, повинно бути рівним і доброзичливим. Цього необхідно дотримуватись починаючи з перших днів перебування дитини в лікарні. Велике значення під час спілкування як з дитиною, так і з її батьками має чутливе ставлення до них, прагнення зрозуміти їх переживання.
Нещодавно ми мали змогу спостерігати за унікальним ставленням лікаря до особливого хлопчика, який панічно боявся людей в білих халатах. Як цікаво було побачити переміну в поведінці дитини, коли лікар без свого медичного одягу запросив його в кабінет і в невимушеній атмосфері провів необхідне обстеження. Хлопчик навіть думати забув, що він перебуває в лікаря на огляді. Отже, як важливо вміти знайти підхід до кожного зокрема, мислячи нестандартно, нетрадиційно, не боячись поступати так, як підказує здоровий глузд.
При розмовах з батьками щодо стану здоров’я дитини треба відповідати відверто, але не гіперболізувати негативні наслідки перебігу хвороби або лікування, і в будь-якому разі вселяти в неї впевненість в одужання дитини. Різний культурний рівень і характерологічні особливості батьків вимагають від лікаря і медичного персоналу лікарні великого терпіння і дипломатичності для створення гармонії, яка базується на доброті й повазі один до одного; людина, яка присвятила себе медицині, повинна бути до цього готовою. Від того, як медичний персонал буде дотримуватися принципів деонтології залежить і якість обстеження дитини, і якість лікування (особливо – маніпуляцій, пов’язаних з виконанням дитиною певних вимог щодо їх проведення).
Поведінка медичного персоналу в разі погіршенні стану дитини з ООП також повинна бути відповідною: не можна допускати паніки, розгубленості, обговорень ситуації щодо важкості хвороби або можливих ускладнень процедур, які передбачається проводити дитині. Хвора дитина завжди відчуває стурбованість медичного персоналу і хвилювання матері, тому не слід у присутності дитини говорити про важкість перебігу захворювання або труднощі лікування. Цього ж слід дотримуватись матері або людині, яка здійснює догляд за дитиною.
Важливим обов’язком медичного персоналу є збереження професійної таємниці, якщо вона не зачіпає інтересів суспільства або хворого. Медичні сестри не мають права розголошувати і обговорювати відомості про хворобу, таємні подробиці сім’ї дитини, які вони могли отримати під час виконання своїх професійних обов’язків.
Володіння такими якостями як скромність, чесність, повага, взаємна підтримка, розуміння ситуації, індивідуальний підхід дозволяє нам виконувати всі вимоги педагогічної та медичної деонтології, що є невід’ємною частиною в роботі з дітьми з особливими освітніми потребами.
Фото дитини розміщені на сайті з дозволу батьків
